Китайський одяг має давню історію

Китайський одяг має давню історію, що сягає сивої давнини. Спікула близько 18 000 років тому була виявлена ​​в печері Мавп-Людина в Чжоукудяні, Пекін. Трубчасті спікули та інші предмети також були виявлені з неоліту в Хемуду, Юяо, Чжецзян. Можна зробити висновок, що на той час з цих кісткових голок шили оригінальний одяг. Одяг, який спочатку носили предки Китаю, був фартухом з листя або шкір тварин. Пізніше костюми кожної династії мали свої особливості, які були тісно пов’язані з рівнем землеробства, тваринництва та текстильного виробництва на той час. У весняно-осінній період та в період воюючих держав чоловіки та жінки носять одяг GG; глибокий одяг GG; стиль, в якому пов’язаний загальний верхній і нижній одяг. Тканини конопель, рамі та кудзу складають основну частину матеріалів для одягу працюючих людей. Правителі та дворяни широко використовували шовкові тканини. У деяких районах також використовуються текстильні тканини з вовни, пір’я та волокон капок. В династії Хань технологія прядіння, ткацтва, друкування та фарбування шовкових і конопляних волокон була дуже розвинена. До фарбованих тканин належали пряжа, шовк, шовк, парча, тканина, шовк тощо, а матеріалів для одягу було дуже багато. Розкопаний пряжа дзен одягу Західної династії Хань Zen важить лише 49 грам, що свідчить про те, що з шовковичного шовку можна виготовити легкий і прозорий довгий одяг. У династіях Суй і Тан правителі також ввели суворі правила щодо одягу, зробивши одяг символом влади. Наомі широко використовує лляну тканину для повсякденного одягу, а шовк - для спідниць. Зі збільшенням обміну між Китаєм та зарубіжними країнами стилі одягу також впливають один на одного. Наприклад, на одяг Туанхуа впливає Персія; ченці носять одяг в індійському стилі GG; сутани." Сьогодні кімоно' все ще зберігає стиль одягу династії Тан в Китаї. Від династій Тан до Мін стилі одягу були переважно широкими і великими рукавами, а пальто - в основному халатами. У наш час завдяки розвитку текстильної промисловості різноманітність і кількість тканин, доступних для виготовлення швейних виробів, зростало, що сприяло виробництву швейних виробів. Після Революції 1911 р., Особливо після Руху четвертого травня, почав з’являтися одяг Чжуншань та студентський одяг, що вбирав характеристики західного одягу. Після 1950 року одяг Чжуншань майже став популярним одягом у всій країні, а сукні майже зникли. З появою великої кількості високоякісних тканин також склалися стилі одягу. Сучасний дизайн одягу став галуззю декоративно-прикладного мистецтва, а виробництво одягу досягло промислового масового виробництва.